1. Який має довгу бороду.
2. У словосполученні «Довгобородий» — прізвисько київського князя Святослава Ігоровича (Х ст.), відомого за візантійськими джерелами.
довгобородий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови