1. Дуже довгий час; протягом значної тривалості, що підкреслюється повторенням.
2. На значній відстані; далеко (за простором).
довго-довго
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вони довго-довго стояли в мене, навіть висохлі, не втративши кольору й форми. А потім якось раптом розсипалися.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Іноді він підходив до фотографічної групи, де був сфотографований укупі із Шмідтами, і довго-довго приглядався до неї і згадував кожного з колишніх приятелів, аж доки його обгортав меланхолійний сум. Але то вже був очевидний знак, що душа його була вільна од справжнього страждання, бо хто дійсно страждає, той пильно тікатиме од усякої згадки, а не стане сам собі її викликати… Якось він, подивившись на групу, розгорнув суфійського поета Джалаледдіна Румійського XIII століття та й натрапив на таку містичну поезію: Раз навідався до любки парубчук.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Довго-довго думала. I думала, що махновщина — то є трагедiя iнтелiгенцiї Лiвобережної України.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: прислівник () |