Словник Української Мови
Буква
1. (іст.) Податок, який сплачувало населення за часів Великого князівства Литовського та Гетьманщини за право торгівлі, винокуріння, влаштування млинів тощо; мито.
2. (іст.) Грошовий борг, позика, заборгованість.
3. (заст.) Довга, тривала відсутність, перебування дедалі; довготривала відлучка.
Приклад 1:
Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому — барви мулу, на голові корона із скойок.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Вiн древнiй сивий дiд, довге волосся i довга бiла борода всумiш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на головi корона iз скойок. Голос глухий, але дужий). Хто тут бентежить нашi тихi води? з своєю парою спиняються i кидаються врозтiч. Стидайся, дочко!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Ще ж я не знала днини такої, щоб була щасна так, як ти, нiченько, так, як ти, ясна! Чом ти, березо, така журлива? Глянь, моя сестронько, таж я щаслива! Не рони, вербо, слiз над водою, буде ж, матусенько, милий зо мною!.. Батьку мiй рiдний, темненький гаю, як же я нiченьку сюю прогаю? Нiчка коротка – довга розлука… Що ж менi суджено – щастя чи мука? Мiсяць сховався за темну стiну лiсу, темрява наплила на прогалину, чорна, мов оксамитна. Нiчого не стало видко, тiльки жеврiє долi жар, позосталий вiд огнища, та по вiнку iз свiтлякiв знати, де ходить помiж деревами: вiнок той яснiє то цiлим сузiр’ям, то окремими iскрами, далi тьма i його покриває.
— Українка Леся, “Лісова пісня”