Словник Української Мови
Буква
1. Прізвисько легендарного ватажка опришків Олекси Довбуша (1700–1745), яке стало символом народного месника та борця проти соціального гноблення в українському фольклорі та історичній пам’яті.
2. Назва гірської вершини в Українських Карпатах (Чорногора), названої на честь Олекси Довбуша.
3. Переносно — людина, яка відзначається великою фізичною силою, рішучістю або непереборним характером; могутній, завзятий чоловік.
Приклад 1:
Чи був там Довбуш, чи ні, але опришки могли отаборюватися. Кажуть, що це — залишки епохи льодовиків.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 2:
Грала Рогніду (“Ярополк”), Руту (“Олег”), Гальшку (“Гальшка Острозька”), Чору (“Довбуш” Федьковича), Софію (“Хто винен”), Катерину (“Не су- дилось”), Наталю (“Лимерівна”), Олену (“Глитай”), Марусю (“По- луботок”), Чернигівку, Одарку (“Дай серцю волю…”). Вимріяною була Лєною в драмі Ясєньчика та знаменитою Адріянною в драмі Скріба та Лєґуве (Scribe та Legouve) “Адріянна Лєкувре”./ 161 ÍÀÐÈÑ ²ÑÒÎв¯ ÓÊÐ À¯ÍÑÜÊÎÃÎ ÒÅÀÒÐÓ Â Ã ÀËÈ×ÈͲ Біберовичева талантом, а то трохи виглядом нагадувала славну Моджеєвську.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Приклад 3:
Серед її особливо помітних ролей – Рогніда (“Ярополк” К. У стияновича), Рута (“Олег” того ж автора), Галька (“Галька з Острогу” О. Ого- новського), Чора (“Довбуш” Федьковича), Софія (“Хто винен” Кар- пенка-Kaрoгo), Наймичка (однойменна п’єса того ж автора), Кате- рина (“Не судилось” М. Старицького), Наталя (“Лимерівна” Панаса Мирного), Олена (“Глитай” М. Кропивницького), Маруся (“Павло Полуботок” О. Барвінського), Oдарка (“Дай серцю волю, заведе в неволю” М. Кропивницького) й багато інших. У річницю народин делегація філії “Союзу Українок” в Коло- миї, вшановуючи ювілярку, висловила їй найкращі побажання, а найближ чим часом українські театри урочисто відзначать це свято.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”