1. (у філософії, особливо в екзистенціалізмі) Фундаментальна онтологічна характеристика людського буття, що означає його спрямованість на щось, зануреність у світ, постійну відкритість і зв’язаність з іншим (не-Я); буття як “бути-десь” або “бути-при”.
2. (у психології) Стан включеності особистості в ситуацію, її практична залучена присутність і зацікавлена увага до чогось, що передбачає емоційну та інтелектуальну участь.