Значення
- (Філософія) –
(у філософії, особливо в екзистенціалізмі) Фундаментальна онтологічна характеристика людського буття, що означає його спрямованість на щось, зануреність у світ, постійну відкритість і зв’язаність з іншим (не-Я); буття як “бути-десь” або “бути-при”.
- (Психологія) –
(у психології) Стан включеності особистості в ситуацію, її практична залучена присутність і зацікавлена увага до чогось, що передбачає емоційну та інтелектуальну участь.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доточення, р. доточення, д. доточенню, з. доточення, о. доточенням, м. доточенні, к. доточення