Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник, що виражає достатній ступінь якості, кількості або інтенсивності дії, з відтінком підсилення, акцентування цієї достатності; цілком, у значній мірі.
2. Уживається для вираження певного, часто поміркованого, але очевидного ступеня ознаки або стану; доволі, досить.
Приклад 1:
Зокрема побіжно згадує досить-таки суттєвий пайок із продуктових складів на Донбасі як останній привіт з України, який дуже підтримав нас. Мені запам’яталося, що серед тих харчів, що їх ми одержали тоді, були олія, мед, трохи цукру і мішечок пшениці, і батько на Різдво зробив аж ціле відро куті.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Це була досить-таки приємна жiнка, але вона нiколи не давала спокою моїм рукам. Проходячи повз мене, сiроока журналiстка обов’язково зупинялась бiля мого столика й запитувала мене на вухо: «Чи не дозволю я їй iще раз «ущипнути» Б’яночку».
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Вона була досить-таки розвинена людина й прекрасно знала цiну своєму обличчю й своїй фiгурi (моя сусiдка була високою й тонкою щукою й до того з перебитим носом). Але вона зi мною вiдводила душу, i я їй з охотою допомагала в цьому.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”