1. Такий, що точно відповідає дійсності, правдивий, справжній, не вигаданий.
2. (У значенні прислівника) Справді, дійсно, безперечно.
достеменний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
ну, то ще гірше, бо тоді вкрай незрозуміле, чому тут Чоботаренко ні сіло, ні впало так затявся) вперто називає шифоном, хоча кожній, навіть не вельми Тямущій людині, з першого ж погляду ясно, що це достеменний Р°кат, а не шифон (шифон, тьху гидота! ), і нехай Чоботаренко легковажно не відмахується, ніби то несуттєве: якби так відмахуватися, то весь світ несуттєвий, купка сміття та й годі, хоча, зрештою, чи світ суттєвий, чи ні — зараз ані трохи не важливе, натомість дуже і навіть винятково, так, так, винятково, і тут нема чого ширитися!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикментик () |