достатечність

Значення

1. (Філософія) –

   Властивість або стан того, що є достатнім, тобто задовольняє всі потреби, вимоги або очікування; наявність необхідної кількості, міри або якості.

2. (Філософія) –

   У філософії та етиці — принцип, за яким особа чи суспільство має прагнути до розумного обмеження потреб і задоволення від матеріальних благ, уникаючи надмірності; поміркованість.

3. (Економіка) –

   У економіці та фінансах — стан, коли наявних ресурсів, доходів або коштів вистачає для ведення певної господарської діяльності, покриття витрат або досягнення фінансової незалежності.

Правопис та відмінювання