1. (перехідне) Забезпечувати когось, щось необхідним у достатній кількості, постачати, надходити в потрібній мірі (про щось абстрактне або матеріальне).
2. (неперехідне) Бути, виявлятися достатнім, вистачати для певної мети; задовольняти потреби.
достачати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Поки один стояв при вікні, другий завше готов був достачати йому, чого треба, а один мав доносити від них вісті товаришам надолину. Заграли труби, і завили дикими голосами монголи, кидаючись на противників.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”
Частина мови: дієслово () |