Властивість або стан того, що є досконалим; висока міра завершеності, бездоганності, витонченості або повноти.
Докладність, ретельність, фундаментальність у вивченні, розробці чи виконанні чого-небудь; вичерпність.
доскональність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |