1. (розм.) Завдавати дошкуль, дошкулити; дошкулитися, дошкулюватися.
2. (перен., розм.) Докучати, надокучати, набридати комусь чимось; дражнити, кепкувати з когось.
дошкулювати
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови