дошкулити

Приклад 1:
— хоча вона, Оксана Пилипівна, чудово розуміла, що і недоречна заувага, і всі Іринині витуплювання спричинені не злісним прагненням особисто їй, Оксані Пилипівні, дошкулити, а запамороченням від зайвих соків, коли молода людина просто не тямить, що в неї злітає з язика, особливо коли це стосується не її особисто, а інших, бож усвідомлення, що не навколо неї єдиної обертається світ, приходить значно пізніше, якщо воно взагалі приходить, оскільки в декого запаморочення триває й до смерти, — запаморочення від надмірної уваги, пожадливих поглядів і компліментів, ну й, очевидна річ, від п’янкого почуття влади (а кого ж не затуманить ця найпідступніша з людських спокус панувати, та й ще таким легким коштом, над собі подібними?) не тільки над Миругою і Чукикалом, а віднині й над Іваном Долинником, який кожне Іринине найбезглуздіше бовкання ловив, як прорікання самої літії!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”