1. Набридати, докучати комусь своїми діями, проханнями, розмовами тощо; завдавати клопоту, неспокою.
2. Викликати фізичний дискомфорт або біль; турбувати (про частину тіла, рану тощо).
дошкуляти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Поки зможе — втримається, — зауважив другий ранений, — але проте ж супроти такої хмари далеко не посунеш; вони ж, антихристи, тепера розлютувались, так будуть дошкуляти страх як, — тож, стало буть, і треба приготуватись, щоб почастувати їх як слід. — Та хоч відпочиньте трохи та дайте я з бабою перев’яжу вам рану.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 2:
А що за працею не геть було коли й думати про щось iнше, опрiч роботи, то Левантина таки трохи заспокоїлася й на серцi, — не так неначе стали її дошкуляти отi клятi думки про минулi лиха та зла. Про подiю у Чорному яру i про все, що потiм у Диблях сталося, вона нiчого не знала — це зробилося вже пiсля неї.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
Вона знишкла, але наважилась так дошкуляти Левантину, щоб та, не витерпiвши, сама втекла. I справдi дошкуляла.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: дієслово () |