1. (у біології, анатомії) Тип симетрії тіла або органу, при якому його структури розташовані вздовж двох основних осей — спинної (дорзальної) та черевної (вентральної), що характерно для більшості хребетних тварин і людини.
2. (у ботаніці) Властивість деяких плоских органів рослин (наприклад, листків), які мають чітко виражені верхню (дорзальну, адаксіальну) та нижню (вентральну, абаксіальну) сторони, що відрізняються будовою та функціями.