Особа, яка доручає комусь виконання певних дій, функцій або обов’язків; той, хто дає доручення.
У цивільному праві: сторона в договорі доручення, яка доручає іншій особі (повіреному) виконати від її імені певні юридичні дії.
доручитель
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |