Значення
- (Юриспруденція) –
Особа, яка доручає комусь виконання певних дій, функцій або обов’язків; той, хто дає доручення.
- (Юриспруденція) –
У цивільному праві: сторона в договорі доручення, яка доручає іншій особі (повіреному) виконати від її імені певні юридичні дії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доручитель, р. доручителя, д. доручителеві, з. доручителя, о. доручителем, м. доручителеві, к. доручителю