доротея

1. Жіноче особове ім’я грецького походження (від Δωροθέα — “дар богів”), що вживається в українській антропоніміці.

2. У літературі та мистецтві — персонаж, зокрема головна героїня роману “Майстер і Маргарита” Михайла Булгакова (Маргарита Миколаївна в дівоцтві носила це ім’я).

3. Історична особа: Доротея (Дорота) Чорторийська (нар. бл. 1607) — українська шляхтянка, меценатка, фундаторка костелу в місті Жовква.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: t.d. () |