Словник Української Мови
Буква
1. Дійти певного віку, досягти певної стадії розвитку, стати дорослим або зрілим.
2. (перен.) Досягти необхідного рівня розвитку, майстерності, знань або статусу; вирости духовно, інтелектуально або професійно.
3. (рідк.) Дійти до якоїсь межі у фізичному зрості (наприклад, дорости до вікна).
Приклад 1:
— якогось iншого, до млостi тривожного збудження — мов перед операцiєю або екзаменом: щось iз гулом клубилося, насуваючись на неї, щось необорне, темне й грiзне, щось самочинне i тому справжнє, ще можна було ухилитись, пригнути голову, i хай би пронеслося мимо, але в нiй не було страху, була — уже ввiмкнена, пiднесено‑пружна готовнiсть негайно рвонути назустрiч життю, скоро тiльки воно само припускає з засидженого мiсця: справжнє — нагода рiдкiсна, це те, що бiльше за тебе, до чого мусиш доростати, виплигуючи зi шкiри, скидаючи її позад себе, сiм шкiр, дев’ять шкiр, аби тiльки не зупинятись! — добро, приймаю, очi в очi!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”