дорослий

Приклад 1:
— й дядька Данила, який спочатку вів трирічного Свирида за ручку, а тоді посадив собі на плечі, — довелося стати свідком перегонів серед базару жуків-гнойовиків, кожен завбільшки з вола, що стояв л0руч, ремиґаючи, хоча, самозрозуміла річ, пізніше, як уже дорослий Свирид повертався до своїх перших вражень, він повністю здавав собі справу, що не міг бачити ані тих велетенських жуків, ані тим більше їхніх ярмаркових перегонів, дарма що він, Свирид» У дитинстві разом з однолітками й справді не раз влаштовував у вигрібуваних п’ятірнею рівчаках на першому-ліпшому пустирі перегони жуків з тією, звісно, різницею, що його жуки ніколи не уподібнювалися до тих перших циклопічних гнойовиків з перегонів на ніженському базарі, жуків, що, не виключене, могли потрапити до Свиридової пам’яті з якоїсь безіменної дитячої ілюстрації, непомітно, як це буває в дитинстві, зі сторінки ступивши в дійсність, або, може, щось про перегони жуків-гнойовиків розповідав йому дядько Данило, а Свиридові здалося, ніби то він сам бачив, байдуже, що попри пізніші застереження щодо такої ймовірности сам Свирид виключав цей варіант з тієї простої причини, що в його мозку (а що більше переконувало, як не власний досвід?) незмінно бовваніли ті перші перегони бугаїв-жуків (зрештою, хіба згодом він, Свирид, не бавився жуками пише тому, що, пам’ятаючи, наслідував ті перші перегони?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
— в тому його, кошмарнуватому якомусь, — хоч вiн, спасибi, щадив її перед подробицями, вiдбуваючись болiсним жестом — долонями по лицю, як сухе вмивання: “Ат — митарства…”, — шлюбi — в нього був син, уже дорослий, студент, i, казали, страшенно славний пацан, вiд нього взагалi мали родитися хлопцi, такi речi вона визначала з мiсця, блискавичним наскрiзним знаттям, вiд дiвчини ще — з кожним мужчиною, геть i до всякої койки: хто з цим‑от буде, син чи дочка, — чия стать дужча), — бiлявеньке, з курчачо‑пушистим волоссям хлоп’ятко, що вже кiлька разiв являлося їй у снах, — покрутившись у безповiтряному просторi, потяглося, вхлипнуте яросною силою її пориву, — на нього: буде класний хлопчисько, як золото (i все строкате сум’яття прочитаних ними книг, його картин, її фор‑тепiано, Боже, як же багато всього нажитого й передуманого! — пiрвавшись у барвний вихор, злившись докупи, вмент утворило в уявi — гнiздо, стало структурою — завершено‑круглою, з живим тяжиком в осердi: зовсiм непогано народитися в такому свiтi, i ми — ми зумiємо його захистити, правда?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Але коли мій батько був ще студентом і віддавався всією душею своєю вивченню римського права, в тій самій калюжі перед вокзалом, випадково туди забрівши, утопився дорослий нормального розміру кінь». V «Епіорніс, у яйцях якого і досі чорні тубільці носять воду, як у цебрах, зник, і ми вже ніколи-ніколи його не побачимо.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”