drevosliv.com

Словник Української

дорога

Буква

1. Смуга землі, спеціально обладнана для пересування людей, транспорту, вантажів; шлях сполучення між населеними пунктами або через певну місцевість.

2. Простір, відстань, яку потрібно або можна подолати в процесі руху, переїзду, подорожі; шлях.

3. Перен. Напрям діяльності, спосіб досягнення мети, життєвий шлях.

4. Перен. Рух, пересування транспортних засобів; проїжджа частина вулиці, шосе.

5. У техніці: напрямок, лінія прокладання чого-небудь (наприклад, трубопроводу, електромережі).

Приклади:

Приклад 1:
Так, десь у кінці 80-х я знайшла у кишеньці обкладинки старого записника автограф восьми віршів Василя Стуса (він колись подарував його мені, а я сховала й забула), які було вперше опубліковано у збірці «Дорога болю». Невеличкий блокнот у зеленій обкладинці періоду 60-х.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
З любов’ю готувалося до видання листування Коцюбинського з Кобилянською («вона померла, дорога душа…»). Збірник мав назву «Коцюбинський і Західна Україна» (редактор П. Г. Тичина, упорядник X. М. Коцюбинський).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
– од­ка­зав якось глу­хо… XIX Слизька дорога Хто спус­кав­ся на гро­ма­ку з ви­со­кої го­ри?.. Спер­шу не то спус­ка­тись,- униз страш­но гля­ну­ти… Як упер­ше ся­деш на гро­ма­ка, як по­ду­маєш, де той у бо­га низ,- во­лос­ся по­де­реться вго­ру… А гро­мак уже їде униз, усе вниз… хо­лод прой­має ду­шу, на лобі піт вис­ту­пає… Доїдеш до греб­ня го­ри, спус­тиш­ся про­жо­гом униз – тоді вже ніко­ли бо­ятись… Дух за­хоп­лює, якась звіря­ча радість прой­має те­бе,- у те­бе тільки й дум­ки: ко­ли б швид­ше, ко­ли б швид­ше!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

More posts