Докір, осуд, увага, висловлена з несхваленням або досадою.
Заст., рідк. Те саме, що дорікання (у 1-му значенні).
дорікання
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тепер уже почнеться дорікання… Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки — смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись. Я щось не розберу, що ти говориш.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: іменник (однина) |