допит

[dopɪt] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Процес офіційного опитування свідка, потерпілого або підозрюваного (обвинуваченого) уповноваженими державними органами (слідчим, прокурором, судом) з метою з’ясування обставин справи, що розслідується, та отримання показань.

  2. (Військова справа) –

    У військовій справі — захоплення та опитування представника противника (язика) для отримання розвідувальних відомостей.

  3. (Лінгвістика) –

    Переносно — наполегливе, детальне розпитування когось, схоже на офіційне.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. допит, р. допиту, д. допитові, з. допит, о. допитом, м. допиті, к. допите

Більше записів