Значення
- (Юриспруденція) –
Процес офіційного опитування свідка, потерпілого або підозрюваного (обвинуваченого) уповноваженими державними органами (слідчим, прокурором, судом) з метою з’ясування обставин справи, що розслідується, та отримання показань.
- (Військова справа) –
У військовій справі — захоплення та опитування представника противника (язика) для отримання розвідувальних відомостей.
- (Лінгвістика) –
Переносно — наполегливе, детальне розпитування когось, схоже на офіційне.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. допит, р. допиту, д. допитові, з. допит, о. допитом, м. допиті, к. допите