Словник Української Мови
Буква
1. Дозволити, дати дозвіл на щось, вважати можливим або прийнятним.
2. Припустити, визнати можливість існування чи настання чогось (часто вводить припущення або умову).
3. (У технічній, науковій термінології) Визначити або встановити як гранично припустиму норму, межу (наприклад, допустиме навантаження, допустима концентрація).
Приклад 1:
Допустимо, що деяка система (газ, що знаходиться в циліндрі під поршнем), маючи внутрішню енергію 1U , отримала деяку кількість теплоти Q і, перейшовши в новий стан, що характеризується внутрі ш- ньою енергією 2U , виконала роботу A проти зовнішніх сил. Кількість теплоти вважається додатною, коли вона підв о- диться до системи, а робота – позитивною, коли си стема виконує її проти зовнішніх сил.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Допустимо, що сили, які деформ у- ю т ь с о л е н о ї д , д у ж е м а л і і т о м у l і S зали- шаються сталими. Якщо всередині солен о- їда знаходиться феромагнітне осердя, то магнітний потік BФ змінюється не лише внаслідок зміни сили с труму I, а л е і в і д зміни µ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
376 Справді, допустимо, що кожний ф о- тон збуджуючого світла створює фотон люмінесценції, тобто 1Bк = . У цьому в и- падку енергетич ний вихід дорівнює ві д- ношенню енергії фотона люмінесценції люмhν до енергії збуджуючого світла збhν : зблюм зб люмe hc h h hB λν ν ν == , тобто енергетичний вихід пропорційний до довжини хвилі збуджуючого світла.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”