допуск

[dopusk] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Офіційний документ або дозвіл, що надає право ввійти, увійти кудись, взяти участь у чомусь або отримати доступ до чогось.

  2. (Техніка) –

    Технічний термін у виробництві та інженерії: гранично допустиме відхилення розміру, маси або іншого параметра виробу від номінального (зазначеного в кресленні, технічних умовах).

  3. (Юриспруденція) –

    Дозвіл на відвідування певного заходу, установи або об’єкта, що видається особі, яка не є його постійним відвідувачем або працівником.

  4. (Освіта) –

    У професійній освіті: короткочасна форма підвищення кваліфікації, затверджений курс навчання для отримання права виконувати певні роботи (наприклад, допуск з електробезпеки).

  5. (Історія) –

    Застаріле: прийняття, введення в коло, середовище; доступ.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. допуск, р. допуску, д. допускові, з. допуск, о. допуском, м. допускові, к. допуску

Більше записів