допущенність

[dopuʃt͡ʃɛnnistʲ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Філософія) –

    Властивість або стан того, що є допустимим, припустимим; можливість прийняття чогось за певних умов або в певних межах.

  2. (Філософія) –

    У філософії та логіці — характеристика вислову, судження або припущення, яке може бути прийняте як можливе або правдоподібне без суворих доказів, часто як робоча гіпотеза.

  3. (Юриспруденція) –

    У праві та офіційній діяльності — факт офіційного дозволу або права на участь у чомусь (наприклад, у конкурсі, змаганні), що набувається після виконання певних умов.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. допущенність, р. допущенності, д. допущенності, з. допущенність, о. допущенністю, м. допущенності, к. допущенносте

Більше записів