Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що є допустимим, припустимим; можливість прийняття чогось за певних умов або в певних межах.
- (Філософія) –
У філософії та логіці — характеристика вислову, судження або припущення, яке може бути прийняте як можливе або правдоподібне без суворих доказів, часто як робоча гіпотеза.
- (Юриспруденція) –
У праві та офіційній діяльності — факт офіційного дозволу або права на участь у чомусь (наприклад, у конкурсі, змаганні), що набувається після виконання певних умов.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. допущенність, р. допущенності, д. допущенності, з. допущенність, о. допущенністю, м. допущенності, к. допущенносте