1. Дістати, доставити когось або щось до певного місця, часто зі значними зусиллями або після тривалого шляху; привезти, принести.
2. (розм.) Примусити когось прийти або прибути кудись, доставити проти волі.
доправляти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Щоб якось прогодувати цю юрму, Соломон поділив землі Ізраїля на 12 округів, зобов’язавши їхнє населення по черзі доправляти потрібну кількість продуктів до царського двору. Своїх однопле- мінників-іудеїв він звільнив від цього побору.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Частина мови: дієслово () |