доповідь

Приклад 1:
Адже ми за його завданням перекладали латиною фрази типу «Болію за поразку „Динамо“» (Cladem Dynamo doleo) і відповідали на запитання, сформульовані таким чином: «А скажіть-но мені, зозулько, чи треба було Катіліні пхатися до сенату?» Як яскраві інтермедії сприймалися його виступи в Інституті зі спогадами про свого славетного батька або звітна доповідь товариства Червоного Хреста, в якій фіґурували «члени й члениці» товариства… Якщо вже зайшло на «інтермедії», дозволю собі згадати ще один соковитий епізод. До відділу шевченкознавства після ремонту заходить наш дбайливий завгосп відставник Хардиков і приносить два, однакового формату, портрети — Шевченка й Бєлінського — зі словами: «Они, кажется, дружили»… На той час повернулися із заслання Євген Шабліовський і Петро Колесник, до яких ми попервах ставилися з особливою повагою, як до людей, потерпілих від сталінських репресій, що до того ж не втратили гідности у кагебістських катівнях.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Запам’яталися ювілейний вечір Шевченка за сценарієм Сверстюка у Жовтневому палаці, доповідь того ж таки Сверстюка про Шевченка в Художньому інституті, вечір пам’яти Анатолія Петрицького, виступи Симоненка — зокрема, як після розповіді художника Касіяна про сумнозвісну зустріч Хрущова з творчою інтелігенцією і проголошеної ним тези, що незамінних людей немає, зазвучав симоненків вірш «Я» в авторському виконані: У кожного я є своє ім’я, На всіх не нагримаєш грізно, «Ми» — це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних. Завжди на грані зриву, під постійною загрозою заборони, але все це тоді відбувалося.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Я зголосився на доповідь 13/V про М. Хвильового (якраз 10-річчя). Прийняли охоче, навіть радо.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”