допоміжний
[dopomiʒnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Який допомагає у виконанні певної роботи, дії або служить додатковим засобом для досягнення мети; підсобний, допоміжний.
-
У граматиці: такий, що виражає граматичне значення основного компонента словосполучення або речення (про дієслово, прикметник тощо), наприклад: допоміжне дієслово, допоміжна частина мови.
-
У техніці, промисловості: неосновний, другорядний, що обслуговує основне виробництво або головні технологічні процеси.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. допоміжний, р. допоміжного, д. допоміжному, з. допоміжного, о. допоміжним, м. допоміжнім