доплив

Приклад 1:
— на Лесі природа з якихось особливих міркувань, не збагненних смертним, котрі й так пхають пальці куди треба й куди не треба, порушуючи вищу гармонію, на мить защикнула клітинотворчий доплив материної любови, — що, зрештою, Леся, як значно пізніше Пилип і сам не раз пересвідчувався, ніколи не брала матері за зле, — і цієї секундної порожнечі згодом ніщо вже не могло заповнити, хоча бабця, Марта, а особливо Харитя, душею чуючи, яку кривду заподіяно середущій сестрі, намагалися, кожна на свій лад, цьому зарадити, — тримаючи руку над дорогою їм істотою, щоб бодай трохи надолужити змалечку випадково недоданої материнської теплоти, недобір якої перегодя зміїними кублами виповнює людське єство, — Леся й жагуча! таж Леся, байдуже, що красуня, — гірше, ніж мішок з картоплею, де поставити, там і стоятиме, недарма Марта використовує Лесю, — хоча вона її справді любить, одне одному не заважає, — як піддослідного крілика для всіх її найвідважніших креацій, бож Леся ані не самозакохана, — трохи самозакоханости їй далебі не завадило б!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”