Словник Української Мови
Буква
1. Піддавати сильнішому або тривалому впливу високої температури при приготуванні їжі, щоб надати страві рум’яності, хрусткості або довести до повної готовності.
2. Доводити певний процес, стан до крайності, інтенсивно впливати на когось або щось, часто створюючи відчуття дискомфорту (наприклад, допікати спекою, допікати доріканнями).
3. Розмовне. Сильно дорікати, докоряти, осоромлювати когось за якісь вчинки.
Приклад 1:
Складається враження, що ці два суспільства для того й з’явилися на світ, щоб допікати одне одному. Месопотамія намагалася привласнити природні багатства гірської частини Еламу, яких їй ніде було більше взяти, Елам же жадібно позирав на багаті месопотамські міста і, ясна річ, не пропускав найменшої нагоди пограбувати їх.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”