Значення
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: процес або результат набуття словом додаткового значення, яке виникає в мовленнєвій практиці на основі його первинного, основного значення.
- (Лінгвістика) –
У семіотиці та теорії комунікації: надання додаткового, часто ситуативного або контекстуального, смислу знаку, повідомленню або висловлюванню.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доозначування, р. доозначування, д. доозначуванню, з. доозначування, о. доозначуванням, м. доозначуванні, к. доозначування