1. У лінгвістиці: процес або результат набуття словом додаткового значення, яке виникає в мовленнєвій практиці на основі його первинного, основного значення.
2. У семіотиці та теорії комунікації: надання додаткового, часто ситуативного або контекстуального, смислу знаку, повідомленню або висловлюванню.