1. До виснаження сил, до крайньої межі можливостей, часто з відтінком надмірності або зайвих зусиль.
2. (У переносному значенні) Дуже сильно, надзвичайно, до найвищого ступеня (про почуття, якості тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. До виснаження сил, до крайньої межі можливостей, часто з відтінком надмірності або зайвих зусиль.
2. (У переносному значенні) Дуже сильно, надзвичайно, до найвищого ступеня (про почуття, якості тощо).
Приклад 1:
Другого дня відшукав його Іван Семенович під час перерви: — Мені з тобою, Кунице, поговорити треба… Той скривився ледве помітно: — Ех, Ваніку… Тут роботи донезмогу, а ти все з розмовами… І, відклавши газету, промимрив: — Кажи… Тільки без психології, будь ласка, та філософії… Простіше. — Ти, Кунице, зачепив учора болюче місце моє… Да, болюче… Іван Семенович переступив з ноги на ногу й замовк.
— Тютюнник Григорій, “Вир”