1. Належний доньці, властивий їй; такий, що стосується доньки.
2. Присвійний прикметник до імені власного Донька (напр., прізвище).
доньчин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Належний доньці, властивий їй; такий, що стосується доньки.
2. Присвійний прикметник до імені власного Донька (напр., прізвище).
Відсутні