домитий
[domɪtɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
(Про людину) Який довго жив у місті, набув міських звичок, манер, світогляду; цивілізований, урбанізований.
-
(Перен., про місцевість, предмет) Який набув ознак міста, цивілізації; облаштований, упорядкований, пристосований до комфортного життя.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. домитий, р. домитого, д. домитому, з. домитого, о. домитим, м. домитім