1. Який уміє домовитися, досягти згоди в переговорах; поступливий, компромісний.
2. Який свідчить про здатність до домовленості; такий, що виражає готовність до угоди.
домовитий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Так хочеться, щоб у своїй новітній історії ми утверджувалися «як хазяїн домовитий у своїй хаті і на свому полі» (Франко). У різних проявах відчуваю ту життєдайну константу, яку поет назвав «прямостояння» і «випростовування себе».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: прикментик () |