домочадець

1. Особа, яка живе разом з когось у одному домі, квартирі; член родини або співмешканець.

2. Застаріле: домашній слуга, прислуга, що живе в господарському домі.

Приклади:

Приклад 1:
“1 каже Авраам: оскільки ти не дав мені сімені, то мій домочадець буде моїм спадкоємцем…” Ще помиляється Авраам: “І відразу був голос господній до нього звернутий”; “Не буде цей твоїм спадкоємцем, а той, хто вийде із тебе, той буде спадкоємцем твоїм”. Шукай, Аврааме, іншого спадкоємця всередині себе.
— Тютюнник Григорій, “Вир”