доміцилювання

[domit͡sɪljuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    (юрид.) Визначення місця постійного проживання (доміцилію) особи, що має важливе значення для встановлення її правового статусу, зокрема у сфері оподаткування, спадкового чи сімейного права.

  2. (Юриспруденція) –

    (фін.) Присвоєння цінним паперам (наприклад, облігаціям) статусу, що визначає правочинне законодавство та юрисдикцію країни, де вони випущені або обертаються, що впливає на порядок здійснення платежів за ними.

  3. (Юриспруденція) –

    (екон.) Закріплення (реєстрація) юридичної особи, компанії чи банку в певній країні або регіоні з метою визначення її національності, правового режиму та податкових зобов’язань.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. доміцилювання, р. доміцилювання, д. доміцилюванню, з. доміцилювання, о. доміцилюванням, м. доміцилюванні, к. доміцилювання

Більше записів