Словник Української Мови
Буква
1. Мати перевагу, переважати за кількістю, силою, значенням або впливом; панувати, головувати.
2. Займати панівне, провідне становище; бути основним, найважливішим.
3. У музиці: будуватися на домінанті (п’ятій ступені ладу); мати домінантову функцію.
4. У спорті: мати явну перевагу над суперником, контролювати хід змагання.
Приклад 1:
Самовладання – контроль своєї поведінки, почуттів, стримування емоцій, перешкоджання емоціям домінувати над розумом.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 2:
Та фірма, яка 104 ÑÓ×ÀÑͲ ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓстає володарем стандартів, одночасно починає домінувати у галузі і отримує особливі монопольні права. Прикладом може слугувати конкуренція операційних систем Macintosh проФ дукції фірми Microsoft.
— Котляревський Іван, “Енеїда”