1. Властивість домінантного; переважання, панування, головування в якій-небудь сфері.
2. У біології: здатність домінантного алеля проявлятися в фенотипі, маскуючи прояв рецесивного алеля.
3. У фізіології: тимчасово панівний осередок збудження в центральній нервовій системі, що визначає характер роботи інших нервових центрів.
4. У психології: переважання, домінування однієї ознаки, функції або поведінки над іншими; також стійка установка особистості, що визначає її сприйняття, мислення та поведінку.