Словник Української Мови
Буква
1. У спосіб, властивий документу або документації; на основі документів, з посиланням на достовірні джерела, факти.
2. Так, що точно відображає дійсність, реальні події; достовірно, правдиво (про твір мистецтва, фільм, опис тощо).
3. У письмовій, офіційно зафіксованій формі; на письмі.
Приклад 1:
Це робить їхні наукові узагальнення значною мірою гіпотетичними, породжує скептичне ставлення сучасних інтелектуалів до ремесла історика- античника, про що свідчить, наприклад, саркастична репліка поета Ігоря Губермана: Нам глубь веков уже видна Неразличимою детально, И лишь историку дана Возможность врать документально. Не сприяє історичним дослідженням і недосконалість понятійного апарату.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Такий етап організ ації ефективного особистого продажу, як ухвалення рішення про підхід до клієнта припускає, що комерційний агент: a повинен бути впевнений у собі й своїй фірмі; повинен зробити сприятливе враження; b повинен документально зафіксувати укладання угоди; c повинен знати, як варто привітати клієнта і як виглядати, щоб зробити сприятливе враження; d повинен бути впевнений у собі й своїй фірмі, повноваження в пропозиції пільг.
— Самчук Улас, “Марія”