Значення
- (Юриспруденція) –
Абстрактна властивість документа як джерела інформації, що полягає у його здатності достовірно та об’єктивно зафіксовувати факти, події або явища.
- (Література) –
Сукупність ознак, які роблять твір (літературний, кінематографічний тощо) документальним, тобто заснованим на реальних, документально підтверджених фактах, а не на художньому вимислі.
- (Мистецтво) –
У мистецтві (зокрема в кіно та літературі) — творчий метод або принцип, спрямований на максимально точне, неупереджене відтворення реальності, що спирається на вивчення та використання документів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. документальність, р. документальності, д. документальності, з. документальність, о. документальністю, м. документальності, к. документальносте