Словник Української Мови
Буква
1. Різновид кінематографії, телебачення або літератури, що ґрунтується на відтворенні реальних подій, фактів і явищ за допомогою документальних свідчень (хроніки, світлин, свідчень очевидців тощо).
2. Сукупність творів такого роду, документальних фільмів або передач як галузь мистецтва та журналістики.
3. Діяльність, професія творців документальних фільмів, програм, книг.
Приклад 1:
І як кожне межове явище, художня документалістика у всіх своїх іпостасях — жива й багатовимірна, насичена неповторними деталями і суб’єктивними щохвилинними враженнями, залишає по собі смак автентичности і водночас не чужа художньому домислу, сповнена чару імпровізації, адже грань між художнім домислом і спогадом насправді доволі неокреслена — недаремно в Журналі Шевченка, в листах Стефаника, Стуса так опукло виписано їхні сни… Щоденник, як і лист, — це теперішній час, спогади — ретроспекція, та разом вони творять ту хистку паперову кладочку, перекинену з минулого в майбутнє, яка вабить нас можливістю якось дістатися звідси на той бік, пережити й зрозуміти той час, який з погляду сьогодення неминуче залишається для нас невідомою країною. До того ж щодо літератури художньої цей жанр завжди перебуває у стосунку невизначеної і рухливої міри споріднености.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”