докучний
[dokut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Такий, що набридає своїми проханнями, розмовами, увагою; нав’язливий, наполегливий.
-
Який викликає відчуття стомленості, нудьги через одноманітність, тривалість або частоту повторень; виснажливий, стомливий.
-
(У значенні прислівника) Набридливо, нав’язливо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. докучний, р. докучного, д. докучному, з. докучного, о. докучним, м. докучнім