Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що набридає своїми проханнями, розмовами, увагою; нав’язливий, наполегливий.
2. Який викликає відчуття стомленості, нудьги через одноманітність, тривалість або частоту повторень; виснажливий, стомливий.
3. (У значенні прислівника) Набридливо, нав’язливо.
Приклад 1:
А нудний — синонім того самого, що й докучний… Піти, щоб на них наводити нудоту, а собі завдавати жалю вічною наочною згадкою про те, що минуло й не вернеться? Та вже ж і Данте каже, що то одна з найгірших мук — ricordare la felicita nella miseria[65]… їм скука, мені — жаль, гарна перспектива!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Отак і я: я здебільша вже, мабуть, вичерпався для Шмідтів… А втім, за своїм вічним сумом, я, хоч би ще й не вичерпавсь до кінця, буду для них однаково докучний… Ні, не повинно бути надії, щоб коли-небудь повернулося давнє. Кінець навіки!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”