1. Надмірно настирно, втомливо, так що викликає досаду або роздратування.
2. Постійно повторюючись, триваючи, не припиняючись; нудно, одноманітно.
докучливо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Коли-не-коли зривався сніжок, шелестів сухо й докучливо; тоді оживали на мить сірі глибини вулиць — біле ряботіння куйовдило маревну млу, випари дворів і будинків. Але ж знову густішали тіні, липли попідвіконню, зазирали крізь каламутні шиби і млявими сутінками розливалися по кімнатах… Стіни видавались сірішими, обличчя суворішими.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
А над головою докучливо стогнала хазяйка, рипiв її голос i човгали шкарбуни по помостi. Гафiйка рада була, що попадала нарештi мiж свинi.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прислівник () |