1. Докоряти комусь, вимовляти докори, дорікати, осуджувати когось за щось.
2. (переносне значення) Відчувати докори сумління, мучитися почуттям провини.
докорити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Докорити — образити («як чим докорив-єм, то забудьте»). До лаби — дощенту.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
А так докорити Зiньковi нiчим не можна було: i тихий, i працьовитий парубок, i непитущий… не такий запальний хазяїн, як Денис, але ж таки хазяйновитий. Та найдужче любила оцього Романа: таке воно змалечку було моторне та цiкаве i з себе гарне, то вже було мазунчиком у матерi.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: дієслово () |