drevosliv.com

Словник Української

доконечно

Буква

1. (вживається переважно в поетичній мові) До кінця, повністю, цілком; досконало.

2. (застаріле) Дуже, надзвичайно, високого ступеня.

Приклади:

Приклад 1:
Доконче, доконечно — обов’язково, неодмінно, неминуче; достатньо. Докорити — образити («як чим докорив-єм, то забудьте»).
— Зеров Микола, “Камена”

More posts