1. (вживається переважно в поетичній мові) До кінця, повністю, цілком; досконало.
2. (застаріле) Дуже, надзвичайно, високого ступеня.
доконечно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Доконче, доконечно — обов’язково, неодмінно, неминуче; достатньо. Докорити — образити («як чим докорив-єм, то забудьте»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прислівник () |