доконче

Приклад 1:
Доконче, доконечно — обов’язково, неодмінно, неминуче; достатньо. Докорити — образити («як чим докорив-єм, то забудьте»).
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Згідність же в питанях підрядної ваги не належить ставити непотрібно яко conditio sine qua non[28] приналежання до партії, а навіть важнійші питання ставляться так тільки тогді, коли стануть наглячими і мусять доконче сейчас рішитися. Поки ж що переводити будемо згідно ті діла, що до котрих ніяка ріжниця гадок між нами не заходить.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”