1. (від дієслова “доконати”) у сполученні з дієсловами, що означають завершення дії, — так, що щось доведено до кінця, остаточно зроблено, виконано; до кінця, цілком.
2. (розм.) дуже сильно, надзвичайно, до крайності; до знемоги, виснаження.
Словник Української
Буква
1. (від дієслова “доконати”) у сполученні з дієсловами, що означають завершення дії, — так, що щось доведено до кінця, остаточно зроблено, виконано; до кінця, цілком.
2. (розм.) дуже сильно, надзвичайно, до крайності; до знемоги, виснаження.