1. У спосіб, що виражає докір, осуд; з докором, осудливо.
2. (У значенні присудкового слова) Свідчить про наявність докору, осудливого ставлення в чиїхось словах, поведінці тощо.
докірно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Похитав докірно головою й промовив до мене, винувато осміхаючись. Сумовита нотка забриніла в його голосі: — Оце, як бачите… Правду ото кажуть: скільки ти не вчи його, скільки не стружи, — мужик останеться мужиком.
— Невідомий автор, “191 Talant Stiepan Vasil Ovich Vasil Chien”
Частина мови: прислівник () |