Словник Української Мови
Буква
1. Зневажлива назва людини, яка перебуває в стані крайнього виснаження, хвороби або старезності; той, хто ледве дихає, ледь живе.
2. Про слабку, виснажену тварину.
3. Переносно: про щось дуже старе, зношене, що ледве функціонує (наприклад, про механізм або транспортний засіб).
Приклад 1:
Іноді прочинялось вікно палати, і якийнебудь доходяга хапливо курив, чекаючи обходу, а дочекавшись, вибивав недопалок пальцем, і той летів у жовту траву, мов штучний супутник землі. Де-не-де росли старі, оббиті вітром яблуні.
— Тютюнник Григорій, “Вир”