Словник Української Мови
Буква
1. Який належить до найдавнішого періоду розвитку людства, що передував появі писемності та письмових джерел.
2. Який існував або відбувався в дуже давні, прадавні часи, зазвичай перші зародження чогось.
3. Перен. Надзвичайно застарілий, дуже старомодний, примітивний.
Приклад 1:
Він з усієї сили бив себе кирпичиною в свої груди, що гули, як орган, і доісторичний крик його, мабуть, долітав од нашої хати до заводу. Він потім став червоногвардійцем і тримав себе героєм.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”